ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом голови Красноперекопського міськрайонного суду
Автономної Республіки Крим
від 04.02.2011 року № 4/1.3.1
1.1. Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
1.2. Метою цих Правил є забезпечення трудової дисципліни, раціонального використання робочого часу, підвищення якості й продуктивності праці шляхом створення необхідних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомого і сумлінного виконання працівниками своїх трудових обов'язків.
Трудова дисципліна забезпечується методами переконання та заохочення до сумлінної праці. До порушників дисципліни застосовуються заходи дисциплінарного впливу.
1.3. Для державних службовців правила встановлюються з урахуванням Закону України “Про державну службу”. Діяльність працівників суду ґрунтується на таких основних принципах:
· служіння народу України;
· демократизму і законності;
· гуманізму і соціальної справедливості;
· пріоритету прав людини і громадянина;
· професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
· персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
· дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
· дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
1.4. Усі питання, пов'язані із застосуванням Правил внутрішнього трудового розпорядку, вирішуються головою суду та керівником апарату суду в межах наданих їм актами законодавства повноважень, а у випадках, передбачених законодавством України, спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.
2.1. Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладання трудового договору в установленому законом порядку.
Призначення на посади та звільнення з посад працівників здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України “Про державну службу”, діючого трудового законодавства.
2.2. Працівники приймаються на роботу за трудовими договорами, на посади державних службовців особи призначаються на конкурсній основі, крім випадків, коли законами України передбачено інше.
Особи, які вперше призначаються на посаду державного службовця, приймають Присягу державного службовця відповідно до статті 17 Закону України “Про державну службу”.
2.3. Під час укладення трудового договору громадяни зобов‘язані подати:
Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього СРСР і Збройних Сил держав-учасниць СНД, подають військовий квиток та його копію.
Особи, які претендують на зайняття посад державних службовців, крім перелічених, зобов‘язані подати ще й такі документи:
Під час укладання трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості та документи, подання яких не передбачено чинним законодавством України.
2.4. Прийом на роботу працівників апарату суду оформлюється наказом керівника апарату суду, а державних службовців, які належать до сфери територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим (керівник апарату суду, заступник керівника апарату суду) – наказом начальника територіального управління. Всі накази оголошуються працівнику під розписку.
2.5. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
2.6. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
2.7. Під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу.
Під час прийняття на державну службу може встановлюватися випробування строком до шести місяців.
Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати одного місяця, а під час прийому на роботу інших категорій працівників строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців.
2.8. Під час прийняття на роботу працівника або в разі переведення його в установленому порядку на іншу роботу керівник апарату суду зобов‘язаний:
· роз'яснити працівникові його права й обов'язки та істотні умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства;
2.9. На осіб, які пропрацювали понад п'ять днів, заводяться трудові книжки. Ведення трудових книжок здійснюється згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58.
Трудові книжки працівників зберігаються як документи суворої звітності в кадровій службі суду. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на працівника, відповідального за кадрову роботу в суді.
2.10. Припинення трудового договору може мати місце лише на підставах, передбачених чинним законодавством.
2.11. Працівник має право розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, попередивши керівника письмово за два тижні. Після закінчення цього строку працівник має право припинити роботу, а адміністрація відповідно до статті 38 КЗпП України не має права затримувати проведення розрахунку та звільнення працівника з роботи, а також зобов‘язана в день звільнення видати працівникові трудову книжку та повністю провести з ним розрахунок.
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
2.12. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається у випадках, передбачених чинним законодавством України.
2.13. Крім загальних підстав розірвання трудового договору, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу;
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону України “Про державну службу”;
3) досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі;
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону України “Про державну службу”;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону України “Про державну службу”;
2.14. Припинення трудового договору з працівником суду оформлюється наказом керівника апарату суду, а державних службовців, які належать до сфери територіального управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим (керівник апарату суду, заступник керівника апарату суду) – наказом начальника територіального управління.
2.15. В день звільнення керівник апарату суду зобов‘язана видати працівнику його трудову книжку із занесеним до неї записом про звільнення та провести з ним остаточний розрахунок. Записи про звільнення в трудову книжку повинні заноситися в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з обов‘язковим посиланням на відповідну норму закону. Днем звільнення вважається останній день роботи.
3.1. Працівники апарату суду мають право:
1) користуватись правами і свободами, які гарантуються громадянам Конституцією України та законами України;
2) брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень у межах своїх повноважень;
3) на повагу особистої гідності, справедливого і шанобливого ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
4) вимагати затвердження керівником апарату суду чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою;
5) на оплату праці залежно від посади, яку вони займають, рангу, який йому присвоюється, досвіду та стажу роботи;
6) на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
7) захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та в судовому порядку.
Працівники мають також інші права відповідно до чинного законодавства України.
3.2. Працівники зобов'язані:
1) дотримуватись Конституції України та інших актів законодавства України”;
2) не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина;
3) сумлінно виконувати свої службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчість, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи;
4) виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильності до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;
5) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби;
6) забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно;
7) постійно поліпшувати стан відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень за освітньо-професійними програмами та шляхом самоосвіти;
8) своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників;
9) діяти в межах своїх повноважень; у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі повідомити про це керівника, який дав доручення, а в разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
10) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки;
11) суворо дотримуватись вимоги щодо заборони паління в приміщеннях (на робочих місцях, в кабінетах та у місцях загального користування) суду.
Працівники несуть також інші обов’язки відповідно до чинного законодавства України.
3.3. Коло бов'язків, які виконує кожен працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, визначається посадовими інструкціями, затвердженими в установленому порядку, довідником типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців і тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій робітників.
IV. ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКА
АБО УПОВНОВАЖЕНОГО НИМ ОРГАНУ
4.1. Керівник апарату суду зобов'язаний:
1) під час укладення трудового договору роз’яснити працівникові його права і обов’язки, поінформувати про умови праці та розмір заробітної плати;
2) належним чином організувати працю та забезпечити кожного працівника робочим місцем;
3) затвердити чітко визначений обсяг службових повноважень за посадою кожного працівника;
4) забезпечити здорові та безпечні умови праці;
5) контролювати виконання працівниками вимог законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, застосовувати до порушників дисципліни заходи дисциплінарного впливу;
6) неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства про працю, правил з охорони праці;
7) постійно вдосконалювати організацію роботи суду, забезпечувати підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників;
8) створювати умови для ефективного використання робочого часу, підтримувати та розвивати ініціативу та активність працівників;
9) забороняється приховувати факти та обставини, що становлять загрозу для життя, здоров’я і безпеки працівників.
V. РОБОЧИЙ ЧАС І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ.
ЧАС ВІДПОЧИНКУ
5.1. Нормальна тривалість робочого часу працівників суду не може перевищувати 40 годин на тиждень. Установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями – суботою та неділею.
Напередодні святкових та неробочих днів, що визначені статтею 73 КЗпП України, тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.
5.2. Працівникам надається щодня перерва для відпочинку та харчування.
Перерва не включається в робочий час.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд, на цей час вони можуть відлучатись з місця роботи.
Час початку та закінчення роботи, перерви для відпочинку і харчування встановлюється наступним:
Початок роботи - 08-00 год.
Перерва - з 12-00 до 12-45 год.
Закінчення роботи:- понеділок – четвер о 17-00 год.
п’ятниця – о 15-45 год.
5.3. Надурочна робота та робота у вихідні та святкові дні, як правило, не допускається. Залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться у випадках та за умов, передбачених чинним законодавством, за письмовим наказом керівника.
Робота у святкові, неробочі та вихідні дні компенсується відповідно до чинного законодавства.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням голови суду або керівника апарату суду з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.
5.4. Працівникам надаються відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати відповідно до чинного законодавства України.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів.
Працівникам - державним службовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку. В разі наявності стажу державної служби понад 10 років державному службовцю надається щорічна додаткова оплачувана відпустка за вислугу років на державній службі тривалістю до 15 календарних днів у порядку, встановленому законодавством.
Працівникам надаються також інші щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства.
5.5. Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується керівником на кожен календарний рік не пізніше 15 січня.
Графік складається з урахуванням необхідності забезпечення нормальної діяльності підприємства, установи, організації та особистих інтересів працівників і можливості їх відпочинку.
Графік відпусток доводиться до відома всіх працівників.
5.6. Надання відпусток працівникам суду оформляється наказом керівника апарату суду.
5.7. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
5.8. За наказом керівника апарату суду державні службовці можуть бути відкликані з відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю в будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Відкликання зі щорічної відпустки інших категорій працівників допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої статті 79 КЗпП України та в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі відкликання працівника зі щорічної відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
5.9. Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, надаються додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням.
6.1. За зразкове виконання своїх обов'язків, тривалу і бездоганну роботу, новаторство у праці й інші досягнення в роботі можуть застосовуватись такі заохочення:
· оголошення подяки;
· преміювання;
· нагородження почесною грамотою.
Державним службовцям за сумлінну безперервну працю, зразкове виконання трудових обов’язків видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За особливі заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.
6.2. Працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та соціальні пільги в межах повноважень і за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Таким працівникам надається також перевага під час просування по службі.
6.3. Заохочення оголошуються в наказі керівника, доводяться до відома працівника або всього колективу і заносяться до трудової книжки працівника.
7.1. За порушення трудової дисципліни, цих Правил до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:
Звільнення як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване
відповідно до пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України.
До державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця, або дискредитує Державну судову адміністрацію України можуть застосовуватись і такі заходи дисциплінарного впливу:
7.2. Дисциплінарні стягнення застосовуються керівником та оформляються наказом, який оголошується працівникові під розписку.
7.3. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов’язані вживати заходів щодо дотримання ними правил внутрішнього трудового розпорядку, Загальних правил поведінки державного службовця та чинного законодавства України в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства.
7.4. До застосування дисциплінарного стягнення голова суду або керівник апарату власник повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. У разі відмови працівника дати письмові пояснення складається відповідний акт.
7.5. Дисциплінарні стягнення застосовуються безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, без урахування часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За кожне порушення трудової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
7.6. Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Керівник апарату суду Т.М. Никишенко
_03_03.png)
